Декларація Експертної групи Екуменічного Соціального Тижня

Administrator User <rakoth.lichlordSPAMFILTER@gmail.com>

Четвер 19 Червень 2008

Основна мета Екуменічного Соціального Тижня – допомогти наблизитися один до одного людям з різними соціальними потребами та навчитися спільно їх вирішувати.

Основна особливість Екуменічного Соціального Тижня – об’єднання людей різних конфесій та віросповідань, людей, що представляють державні, громадські та релігійні організації, людей різних професій, віку та статусу навколо одного конкретного заклику: “Подбай про ближнього”.

І . Традиція проведення соціальних тижнів походить з ХІХ ст. з екуменічних та мирянських рухів католицьких, протестанських і православних Церков. Ці рухи, кожен своїми засобами, мали на меті представити християнське бачення таких публічних справ, як політичний устрій, економічні інституції та соціальні. Починаючи з католицького конгресу 1848 р. у Німечині потреба сформулювати чітку соціальну позицію християн стала надзвичайно виразною. Енцикліка Лева XIII Rerum Novarum дала імпульс та орієнтир першим соціальним тижням, що пройшли у Франції (1904), Данії (1906), Італії (1907), Бельгії (1917). Зараз вони відбуваються також у Центральній та Східній Європі, зокрема Польщі, Чехії, Словаччині.

Спільні соціальні ініціативи стають невід’ємною складовою екуменічної діяльності, шляхом до відновлення єдності християнських Церков:

У 7 пункті Екуменічної Хартії 2001 року зазначено:

Прийшовши зі середовища Церкви, соціальні тижні приваблюють також віруючих інших релігій і людей доброї волі, які прагнуть сприяти побудові більш гуманного світу.

Соціальні форуми не є новизною й для України. Зокрема, Товариство Обнова у 1939 році у Львові організувало Тиждень християнсько-суспільної освіти. Випереджаючи свій час, цей Тиждень органічно поєднував соціальний та екуменічний виміри.

Глибоку вдячність потрібно висловити не одній генерації української діаспори, яка не тільки зберегла потужну соціально зорієнтовану традицію релігійного та громадського життя, яке не можливо було розвивати в умовах радянської влади, але примножила новими ідеями і розвинула у всьому світі.

ІІ. Останні тенденції політичного та економічного життя – парламентська криза та конституційний процес, травневе входження України в СОТ і ревальвація гривні, 30% інфляція (дані Світового Банку станом на травень) та 7-мільйонна міграція (з 1991 року) – ставлять різні виклики перед тими, хто живе і працює в Україні. Ідеології різних форм – від неолібералізму до соціалізму та марксизму з “людським обличчям” – пропонують свої відповіді. Що пропонує християнська соціальна думка Україні сьогодні?

Соціальне служіння християнства не обмежується благочинністю. Аналіз реальності, здорова критика, конкретні пропозиції та послідовне навчання ( Катехизм Католицької Церкви, 2423), що розкривають Божий задум стосовно людини і світу, – це складові суспільного вчення, які притаманні усім релігійним традиціям.

Католицька, православна та протестантські Церкви так само, зрештою, як і юдейська й мусульманська традиції, не втомлюються наголошувати, що центром і метою політичної, господарської чи культурної діяльності завжди є конкретна людина. Збереження гідності особи від початку її життя до його природнього завершення є завданням кожного.

Священні тексти показують значення та важливість цього світу, а також покликання людини до його спів-творіння. У цьому, зокрема, католицький принцип “справжнього цілісного розвитку” ( Рopulorum Рrogressio, 42) перегукується з православною концепцією “соборності” ( Основи соціальної концепції Російської Православної Церкви, І. 2, 2000 р.).

Володіння матеріальними благами “дають кожному конче необхідний простір для особистої та сімейної незалежності”, і тому їх треба розглядати як розширення людської свободи….. Володіння чимось – це також дар, тому власність передбачає дарування. Ця думка закорінена у святоотцівській традиції: “Не ділитися з власного майна – це також крадіж” ( Іван Золотоустий).

“Потрібно, не забуваючи про особисте благо, турбуватися про благо ближнього, благо суспільства”. ( І правило Зводу етичних принципів і правил у господарюванні Російської Православної Церкви 2004)

Принцип універсального призначення благ вимагає спільного зусилля, спрямованого на створення умов, необхідних для цілісного розвитку кожної людини і всіх народів, аби світ став більш гуманним, […] і в якому прогрес одних не перешкоджатиме розвиткові інших […]” ( Компендіум соціальної доктрини Церкви, 175).

З цим принципом поєдуються вимоги соціальної справедливості, зокрема – спільне благо. Тобто “не звичайна сума окремих благ, це умови, що допомогають кожній окремій людині індивідуально чи з іншими швидше й легше досягти свого максимального розвитку” ( Рopulorum Progressio, 24).

ІV. Чому кооперативний рух та кредитні спілки?

Сьогодні стало аксіомою спостереження, що система, побудована на прибутку як виключному рушієві прогресу, на необмеженому змаганні як основних напрямних для економіки, та приватній власності як абсолютній вартості, не буде тривкою.

Величезним завданням для України є “стимулювати творчу ініціативу індивіда, особливо економічну. Це допоможе долати пасивність, залежність від рішень “згори”, підкорення бюрократичному апаратові, позбавлятися почуття відчуження, що часто приводить до реальної чи психологічної еміграції“ ( Solicitudo rei socialis, 15).

Кредитні спілки – це одна з надзвичайно цікавих форм економічної творчої ініціативи, побудована на засадах солідарності та субсидіарності з метою простого, але надзвичайно ефективного способу покращення економічної ситуації конкретної людини. Мережа таких відносин укріпляє соціальну тканину, закладає основи справжньої спільноти. Визнання соціальної функції приватного сектору сприяє досягненню спільного блага (за даними Всесвітньої ради кредитних спілок, станом на 2006 рік існувало 172 млн. членів кредитних спілок, об’єднаних у 46 тис. спілок у 97 країнах. За два роки у 2008 році, Україна майже подвоїла кількість осіб і активів). Рух, що виник у 1850-х роках у Німеччині, та увійшов у історію України, має надзвичайний соціальний і економічний потенціал. Прикладом цього є досвід української діаспори, якій вдалося з 60-их до 80-их рр. XX ст. подвоїти не тільки членство, а й активи “кредитівок”. Кредитні спілки мають надзвичайний екуменічний потенціал.

Відзначаючи моральність принципів кооперативного руху – довіра, відкритість, взаємодопомога і поступовий розвиток задля спільного блага – Екуменічний Соціальний Тиждень став нагодою детально обговорити стан розвитку, проблеми та перспективи кредитних спілок в Україні. Пропозицій вдосконалення законодавства щодо кредитних спілок та практики його дотримання, було обговорено під час конференції «Український кооперативний рух», що відбувалася у рамках Екуменічного Соціального Тижня.

V. Форум соціальних організацій Львова під час Екуменічного Соціального Тижня дозволив поєднати теоретичні напрацювання з досягненнями і проблемами реального життя.

“Не можна утверджувати людську гідність, не піклуючись про родини, групи, асоціації, місцеві територіальні одиниці – одним словом, про ту сукупність економічних, соціальних, культурних, спортивних, розважальних, професійних і політичних об’єднань, які спонтанно утворюють люди і які уможливлюють досягнення ефективного соціального росту» ( Катехизм Католицької Церкви, 1882).

Роль центральних і місцевих органів влади, згідно з християнським суспільним вченням, полягає в економічній, інституційній та правовій підтримці, яка надається сім’ї чи громадським організаціям тільки щодо їхньої власної ініціативи та потреб, а також в стриманні від надмірного втручання. Досвід свідчить, що коли держава знімає з суспільства (зокрема, родини, громадських організацій) відповідальність – це веде до втрати людської енергії та надмірного зростання бюрократичної логіки замість турботи про потребуючих” ( Centesimus annus, 48).

Сприяти ефективності реформ соціальної сфери може здорова співпраця Церкви, релігійних та громадських організацій з органами державної влади та місцевого самоврядування. Пропозицій вдосконалення законодавства щодо зростання активності громадського сектора, були обговорені під час Форуму соціальних організацій Львова, що відбувся у рамках Екуменічного Соціального Тижня.

Резолюція Експертної Групи

Одним з практичних результатів Екуменічного Соціального Тижня стало створення постійно діючої спільної експертної групи представників соціально заангажованих релігійних та світських організацій, а також представників місцевих і центральних органів влади Львова та Львівського регіону.

Завданням групи є сприяння соціальному розвитку такими шляхами:

1) створення міжконфесійного та міжрелігійного клімату співпраці та взаємопідтримки;

2) напрацювання моделей і законодавчих пропозицій соціальних програм, зорема, соціальної інтеграції різних груп, особливо осіб неповносправних, узалежнених, безпритульних та похилого віку, а також лобіювання їх включення у нормативно-правову базу;

3) інформаційного та експертного сприяння:

- включенню кредитних спілок до реалізації церковних та державних соціальних програм;

- діяльності осіб і організацій, які працююють з особами неповносправними, узалежненими, безпритульними та похилого віку;

4) постійного моніторингу включення соціальних складових у програми розвитку міста та регіону;

5) проведення освітніх програм для навчання чи підвищення кваліфікації працівників соціальної сфери, зокрема екуменічної магістерської програми соціального працівника.

Від імені членів Експертної Групи:

Леся Коваленко

Директор Інституту релігії та суспільства

Українського Католицького Університету

kovalenko@ucu.edu.ua

Члени Експертної Групи

Антуан Аржаковський

Директор Інституту Екуменічних Студій

Українського Католицького Університету

antoine@ucu.edu.ua

Наталія Федорович

Начальник Управління соціального захисту