Про спільну дорогу до Бога

І кінець кінців ті «біженці» зібрались на ранкову молитву у церкві Всіх Святих, що на території школи. Це була молитва піснею, в часі якої присутні, зручно вмостившись на підлозі, перебували в тиші. Опісля брат Георг з Оленкою привітали молодь, яка зібралась. Духовну подорож дня розпочали з роздумів над уривком із Євангеліє від Св. Марка (2:12) про зцілення розслабленого.

І що далі? Далі учасники ділились на групки, в яких знайомились ближче і відповідали на запитання, попередньо поставлені братом Георгом. Кульмінацією дня була денна молитва з піснями Тезе в Архикатедральній базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії РКЦ, де молодь знову зручно вмостилась на підлозі. Цікаво, що окрім пісень і читання, одним із етапів молитви була тиша. Саме ж читання уривку з Св. Письма можна було почути, окрім української, ще на польській, російській, французькій та англійській мовах.

Тут варто також згадати про презентацію фільму «На шляху до Познані», що відбувалась в першій половині дня. Фільм про Європейську екуменічну зустріч у Познані з 29 грудня 2009 р. по 2 січня 2010р., якою молодь з різних куточків Європи збирається зустріти Новий рік. Уже зараз велика кількість львів’ян зголосилась взяти в ній участь, і як учасники, і як волонтери.

Ну і, звісно, довгоочікуваний обід! В умовах відсутності будь-яких столів чи, тим більше, крісел, волонтерам вдалось успішно нагодувати понад 200 людей. Вони ще й зуміли зробити з цього процесу веселу забаву. Скільки вдивлялась, а таки не вдалось знайти когось, хто їв би наодинці.

Напевно найбільш пізнавальними для учасників були семінари, які проводились у другій половині дня. Тоді кожен міг обрати для себе спільноту чи організацію, про діяльність якої хотів би дізнатись більше, та з групою собі подібних, на чолі з волонтерами, відвідати її. В списку запропонованих були спільноти УГКЦ, УАПЦ, Вірменської церкви, протестантської церкви «Гефсиманія», організація «Лярш-Ковчег», «Оселя», студентське капеланство, «Маріїнське товариство милосердя», виставка іконописної майстерні «Небо на землі» та проект «Нова українська ікона». Усе це робилось не просто тому, що так захотілось організаторам, а з метою дати шанс учасникам подивитись на щось нове для них, заглянути туди, куди вони ще досі ніколи не заглядали, послухати те, чого ще не чули, і в усьому цьому відшукати Бога. Після семінарів тезівці всі разом відвідали храм великомученика Побідоносця Української Православної Церкви (МП). Тут, хто бажав, міг взяти участь в Богослужінні або ж трохи послухати про діяльність парафіяльного братства, попиваючи чай і заїдаючи його печивом. Тож, схоже, нікого не забули.

Опісля була вечеря і остання молитва. І все. Принаймні станом на 10 жовтня. Проте історія має продовження, як і та пісня, перший рядок якої читаємо на початку.

«Думаю для багатьох молодих людей це була можливість вперше зайти в церкву до іншої конфесії. – підсумовує брат Георг із Тезе. – Можливо, хтось зрозумів, що християни мають більше спільного, ніж того, що роз’єднувало б нас. Хтось відкрив для себе красу молитви… Для мене у Тезе, свого часу, було відкриттям, що Євангеліє, тобто та добра звістка і сам Ісус Христос є чимось, що трапилось не давним-давно, а досі є реальністю в щоденному житті. Я побачив, що брати та молоді люди жили чимось справжнім і це мене вразило».

Чи добрався б розслаблений до Ісуса, якби не його друзі? Чи добралися б до Ісуса друзі, якби не той розслаблений?

Здається, ми допомагаємо один одному іти до Бога.

Іванка Рудакевич